пʼятниця, 26 лютого 2016 р.

У віночок Лесі Українки

За вікном ще зима, але природа вже дихає весною. На вербі з’явились ніжні пухнасті котики, на лісових галявинах розквітають перші підсніжники.
         Ось у таку пору у Великосеверинівській школі зібралися юні поціновувачі творчості української поетеси жінки-борця Лесі Українки. Тому що саме в цей день, 25 лютого, 145 років тому у родині Косачів народилась сіроока білява дівчинка якій судилося стати величною та сильною особистістю. Вона прожила недовгий вік, але залишила по собі яскравий сліпучий слід, який і досі є ствердженням добра, непоборної сили, віри і надії.

         Так оповідали життєву та творчу історію улюбленої поетеси ведучі учениці 7 класу Ільчишина Інна та Голинська Ольга. В затишному класі прикрашеному рушниками, квітами, виставкою книг Лесі Українки проникливо і щиро звучали її вірші у виконанні учнів 3 класу Коробки Владислава, Горбань Анастасії, Шеломієнко Анни, Москаленко Андрія, Бохонка Дмитра (кл. кер. Чумаченко В.В.)





         Бібліотекар Капкан Тетяна Олексіївна, організатор зібрання, підготувала цікаву презентацію з якої діти більше дізнались про особливий багатий внутрішній світ Лесі, побачили місця де вона народилась і зростала.
         З особливим захопленням глядачі дійства переглянули уривок з мультфільму «Біда навчить» за одноіменною казкою поетеси.

         Чарівно і красиво звучали пісні на вірші нашої української мавки. Дівчатка у квітучих вишиваночках так само як колись маленька Леся на зелених волинських горбочках водили «Подоляночко».

         Як одна мить промайнуло свято пам’яті душі, яка так палко і щиро любила рідну землю, природу України, кожне деревце, квітку і травинку вважала своїми братами і сестрами.
         І на останок діти вбрали у віночок квітів-символів портрет Лесі Українки.


         А Тетяна Олексіївна звернулася до присутніх:Сьогодні ми, діти, слухали незабутні вірші Лесі Українки, грали в ігри, співали й немовби стали багатшими від цього. Бо це незгасимий вогонь таланту, справжнього, від Бога. Тож хай звучить серед нас слово Лесі і слово про Лесю, як шана і пам'ять про неї. Про Лесю Українку можна сказати словами її Мавки: «Ні я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!»

Немає коментарів:

Дописати коментар